Іконостас: що це і чому без нього не уявляється жоден православний храм
Іконостас — це суцільна стіна з ікон, яка відокремлює вівтарну частину храму від решти простору. Перше, що бачить людина, коли заходить до православної церкви, — це саме він. І якщо ви хочете зрозуміти, як влаштована літургія, чому священник то зникає за дверима, то з’являється з чашею, — починати варто з нього.
Якось у невеликому храмі на Полтавщині бабуся біля свічки тихо сказала онучці: «Бачиш, це не стіна. Це небо на землі, розділене на рядки». Дівчинка тоді не зрозуміла, але запам’ятала. Я згадав цю фразу, коли писав цей матеріал: іконостас справді поділений на горизонти, і кожен рядок має своє значення. Нижче розберемо, як він влаштований, що на ньому зображено і чому саме так.
У статті посилаємося на загальновизнану інформацію про іконостас з української Вікіпедії та матеріал Православної церкви в Америці про символіку іконостасу.
З чого складається іконостас: основні частини
Сучасний іконостас — це складна архітектурна конструкція, яка одночасно є стіною, вівтарною перегородкою і богословським «підручником» для тих, хто не вміє читати. Розглянемо головні елементи.
| Елемент | Розташування | Що зображено |
|---|---|---|
| Царські врата | Центр нижнього ярусу | Благовіщення, євангелісти, іноді таємна вечеря |
| Бічні (диаконські) двері | Обабіч царських врат | Архангели, святі диякони Стефан і Лаврентій |
| Місцевий (чинний) ряд | Нижній ярус праворуч і ліворуч | Храмова ікона, ікони святих, яким присвячений храм |
| Святительський ряд | Другий ярус | Ікони Христа, Богородиці, апостолів, святителів |
| Празниковий ряд | Третій ярус | Ікони дванадесятих свят — Різдво, Стрітення, Воскресіння тощо |
| Пророцький ряд | Четвертий ярус | Старозавітні пророки зі сувоями |
| Розп’яття або Таємна вечеря | Верхня частина, над царськими вратами | Залежить від типу храму |
Кількість рядів може відрізнятися. У давньоруських храмах XI–XII століття іконостасів у сучасному розумінні майже не було — ікони стояли на аналої та на спеціальній балюстраді. Але про історію трохи нижче, бо вона пояснює, звідки взялася така складна структура.
Головні відмінності між ярусами стосуються не лише змісту, а й висоти: чим вище, тим дрібніші ікони, бо погляд парафіянина з підлоги сприймає саме верхівку як «небо». Це свідома архітектурна робота: іконостас «тягне» погляд угору.
Типи іконостасів: від низького до високого
У богословській і мистецтвознавчій літературі зазвичай виділяють чотири основні типи. Вони відрізняються висотою, кількістю рядів і тим, наскільки повно розкрита євангельська історія.
- Низький іконостас (балюстрада, темплон). Ікони стоять не суцільною стіною, а лише на рівні грудей дорослої людини. Зустрічається у католицьких і давніх православних храмах Греції.
- Двоярусний. Має місцевий і святительський ряди. Поширений у невеликих сільських церквах, капличках, на Афоні.
- Триярусний. Додається празниковий ряд з дванадцятьма головними святами. Найпоширеніший варіант в українських парафіяльних храмах.
- Чотириярусний і вище. Повний «вселенський» іконостас із пророчим рядом і завершенням у вигляді розп’яття. Характерний для кафедральних соборів і великих монастирів.
Окремо варто згадати іконостаси-«завіси». У ранньому середньовіччі замість стіни використовували тканину з вишитими зображеннями, яку піднімали в потрібний момент. Цей варіант зберігся у вірменських церквах і досі дивує тих, хто вперше його бачить.
Чому іконостас з’явився: коротка історія
Історія іконостасу — це, по суті, історія того, як церква вчилася відокремлювати вівтар, але не відгороджуватися від людей. У перших християнських громадах вівтарної перегородки не було: простір молитви був спільним. Ікони стояли на стінах, а не на одній лінії.
IV–IX століття: від низької перегородки до темплону
Після припинення гонінь і переходу до державної релігії в Римській імперії з’являється темплон — невисока кам’яна або мармурова стіна висотою приблизно в людський зріст, з однією-двома арками. На ньому ставили ікони Христа і Богородиці. Збережені зразки темплонів можна побачити в Равенні, зокрема в базиліці Сан-Витале, де мармуровий темплон VI століття стоїть досі.
X–XIV століття: формування ярусів
На Русі та у Візантії X–XII століть іконостас ще нагадував відкритий ансамбль окремих ікон на аналоях, без єдиної стіни. Але поступово ікони збираються в горизонтальні ряди, утворюючи спочатку два, а потім три і чотири яруси. Цей процес завершується у XV–XVI століттях, коли в Московії та Україні з’являються монументальні п’ятиярусні іконостаси з повним богословським «сюжетом».
XVII–XIX століття: іконостас як архітектурна подія
Українське бароко перетворює іконостас на окрему споруду всередині храму. Різьблені колони з виноградним листям, позолочені рами, багатоярусні кронштейни, кіоти — усе це робить іконостас головною візуальною домінантою. Саме такі іконостаси стоять у Софії Київській, у церквах Львова, Чернігова, Полтави. Багато з них створені в майстернях, де працювали італійські й українські різьбярі, зокрема представники родини Кондрацьких.
Чому з’явився саме такий вигляд? Тому що іконостас виконував одразу три функції: богословську, дидактичну і мистецьку. Він показував історію спасіння від Старого Завіту до Таємної Вечері, навчав неписьменних і просто прикрашав храм.
Що зображено на іконах: символіка рядів
Якщо ви стоїте в храмі і не знаєте, куди дивитися, є простий спосіб. Іконостас читається знизу вгору, як текст. Нижній ряд — це події вже скоєні, сучасні парафіянинові. Верхній ряд — обіцянки і пророцтва, які вже справдилися в Христі. Ось головні принципи.
- Місцевий ряд — точка «тут і зараз»: храмова ікона, святий покровитель громади, свята, які вшановують у цій парафії.
- Святительський ряд — Христос, Богородиця, апостоли і вчителі церкви, тобто ті, хто безпосередньо передавав віру.
- Празниковий ряд — дванадцять головних свят літургійного року: від Різдва Христового до Вознесіння і П’ятидесятниці.
- Пророцький ряд — старозавітні пророки, які провіщали прихід Месії. Це верхній «коментар» до всього, що нижче.
Центральне місце займають царські врата. Вони завжди двостулкові і прикрашені іконою Благовіщення або Таємної Вечері. Праворуч від врат — ікона Спасителя, ліворуч — Богородиці. Це не випадково: так парафіянин, стоячи обличчям до вівтаря, бачить Христа праворуч, а Матір — ліворуч, як і належить за традицією.
Як читати іконостас: практичний план для тих, хто вперше в храмі
Якщо ви хочете не просто дивитися на іконостас, а по-справжньому його «прочитати», спробуйте семиденний план. Він підходить і для тих, хто готується до першої свідомої участі в літургії, і для тих, хто хоче глибше зрозуміти храм, в який ходить роками.
День 1: роздивіться місцевий ряд
Близько 20 хвилин. Знайдіть ікону храмового свята — вона зазвичай найбільша праворуч від царських врат. Прочитайте, кому присвячений храм. Це ваша «точка входу»: усе, що відбувається в храмі протягом року, пов’язане саме з цим святим. Якщо важко ідентифікувати ікону, запитайте церковну сторожиху або подивіться на табличку при вході.
День 2: царські врата і бічні двері
Підійдіть ближче. Роздивіться царські врата: тут зображені архангел Гавриїл і Діва Марія в момент Благовіщення, а вище — євангелісти Матвій, Марк, Лука і Іван. Чому саме вони? Тому що царські врата символізують вхід у Царство Небесне, а Благовіщення — це «вхід» Бога в історію людства. Час на розгляд: 15-20 хвилин.
День 3: святительський ряд
Знайдіть ікону Христа і Богородиці в другому ярусі. Зазвичай вони центральні. Праворуч і ліворуч від них — апостоли Петро і Павло, далі інші апостоли, потім святителі: Миколай Чудотворець, Іван Золотоустий, рівноапостольна Марія Магдалина, рівноапостольний Костянтин і Олена. Запишіть у блокнот, кого впізнали.
День 4: празниковий ряд
Тут дванадцять ікон дванадесятих свят. Їх зручно вчити по черзі: Різво, Хрещення, Стрітення, Благовіщення (повторюється), Вхід у Єрусалим, Вознесіння, П’ятидесятниця, Преображення, Успіння Богородиці, Різдво Богородиці, Введення в храм, Воздвиження Хреста. Одна ікона — приблизно 5 хвилин уважного розгляду.
День 5: пророцький ряд
Найскладніший для непосвяченої людини, бо образи старозавітних пророків часто лякають своєю суворістю. Не поспішайте. Зосередьтеся на 3-4 іконах: Ісая, Єремія, Даниїл, Ілля. Подивіться, що написано на сувоях у їхніх руках. Це біблійні цитати, і саме вони пов’язують Ветхий Завіт з подіями нижніх ярусів.
День 6: верхня частина
Розп’яття або Таємна Вечеря нагорі — це «фінал» іконостасу. Тут погляд, який іде від землі вгору, зупиняється. Для християнського храму це не просто прикраса, а нагадування про те, що вся історія, описана нижче, веде саме до Голгофи і Воскресіння.
День 7: завершіть коло
Пройдіть увесь іконостас ще раз, тепер уже знайомим маршрутом. Зверніть увагу, як змінилося сприйняття. Якщо є можливість, залишіться на службу. Під час літургії частина врат (наприклад, «завіса» царських врат) відкривається в конкретні моменти — і тепер ви будете розуміти, чому.
Іконостас в українських реаліях: від дерев’яного бароко до сучасних іконописних шкіл
Українські іконостаси мають свою впізнавану естетику. На відміну від суворих московських, де панує темний фон і важка позолота, українські часто світліші, з більшою кількістю білого, блакитного, рожевого. Це помітно вже на найдавніших збережених зразках, наприклад у іконостасі Богоявленського собору в Переяславі, датованому початком XVIII століття.
Особливості української традиції
По-перше, активне використання різьблення з виноградної лози. Це символ євхаристії: «Я є виноградина, ви — гілки» (Ів. 15:5). По-друге, окремий «квітковий» тип іконостасу, де кожна ікона оточена пишним рослинним орнаментом. По-третє, традиція іконопису на полотні, натягнутому на дошку, а не на суцільній дерев’яній основі — це технічно простіше і дешевше.
Сучасна практика
Нині в Україні працюють кілька великих іконописних шкіл. Львівська школа продовжує традиції Якова Головацького і Федора Сеньковича, орієнтуючись на візантійський канон. Київська школа (майстерні «Київський Патріархат», студія «Святодар») працює у більш академічному стилі. Окремо розвивається «етнографічна» школа, яка свідомо стилізує ікони під народний малярство, з характерними червоними трояндами і яскравим тлом. Ціни на новий іконостас для невеликої сільської церкви стартують орієнтовно від 400 тисяч гривень за скромний двоярусний варіант і сягають кількох мільйонів за різьблений чотириярусний. Це орієнтовні цифри, бо остаточна вартість залежить від розміру, матеріалу і майстерні.
Міжконфесійні відмінності: як іконостас сприймають у католицизмі та протестантизмі
За межами православного світу іконостас як суцільна стіна зустрічається рідко, і це часто дивує українців, які подорожують Європою. Поясню чому так.
Католицька традиція
У латинському обряді використовується так звана «перегородка вівтаря» (лат. cancellus, італ. balaustra). Це не суцільна стіна з іконами, а невисока кам’яна або мармурова огорожа, через яку видно вівтар і священника. У старовинних католицьких храмах Італії, Іспанії, Німеччини такі огорожі збереглися з XII–XIII століть, і вони заввишки приблизно по груди. Повноцінний іконостас у католиків можна побачити хіба що в унійних (греко-католицьких) церквах, де збережено візантійську традицію. Наприклад, у Соборі святого Юра у Львові.
Протестантська традиція
У більшості протестантських деномінацій іконостасів немає взагалі. Це пов’язано з іконоборчими тенденціями Реформації, які виникли ще в VII–IX століттях у Візантії. Реформатори вважали, що ікони відволікають від безпосереднього спілкування з Богом. Тому лютеранські, реформатські і баптистські храми зазвичай мають мінімальне оздоблення: просту кафедру, вівтар-стіл, іноді одну-дві абстрактні вітражні композиції. Це принципово інший підхід до простору.
Спільне і відмінне
Об’єднує всі три традиції одне: прагнення відокремити простір, де відбувається таїнство, від простору, де перебувають парафіяни. Але форми цього відокремлення різні: суцільна стіна з іконами, відкритий вівтар, чи навіть повна відсутність видимого поділу. Українські греко-католики в цьому сенсі посідають особливе місце: вони зберегли православний іконостас, але прийняли католицьке богослов’я.
Як доглядати за іконостасом: практичні поради для парафіян і настоятелів
Якщо ви опікуєтесь храмом, рано чи пізно постане питання: як зберегти іконостас у нормальному стані. Ділюся тим, що зазвичай радять реставратори і досвідчені настоятелі.
- Температура і вологість. Оптимально 16-20 °C і відносна вологість 50-60%. Різкі перепади шкодять і левкасу (грунту), і дерев’яній основі. Тому в храмах без опалення взимку краще підтримувати хоча б мінімальний «дежурний» режим.
- Протирання. Раз на місяць сухою м’якою тканиною. Раз на рік — злегка вологою ганчіркою з дистильованою водою. Без побутової хімії. Якщо є сумніви, краще викликати реставратора.
- Свічки. Розташовуйте підсвічники не ближче ніж 30 см від іконостасу. Кіптява від масних свічок особливо небезпечна для позолоченої різьби.
- Реставрація. Не довіряйте «народним умільцям», які пропонують «підфарбувати» ікону за день. Реставрація однієї ікони займає місяці. Вартість професійної реставрації однієї ікони XVIII–XIX століть — орієнтовно від 30 до 80 тисяч гривень залежно від стану і розміру.
- Страхування. Якщо іконостас становить історичну цінність, його варто застрахувати. У пожежі або при залитті втрати можуть бути незворотними.
Відомі українські іконостаси: куди варто поїхати подивитися
Якщо ви цікавитесь іконостасом не тільки теоретично, в Україні є щонайменше десять місць, де можна побачити шедеври різних епох. Нижче — стислий перелік.
| Місце | Епоха | Особливість |
|---|---|---|
| Софія Київська | XI століття, реконструкції XVII–XVIII ст. | Мозаїки та фрески збереглися з часів Ярослава Мудрого |
| Свято-Михайлівський собор (Київ) | XI століття, відновлення 1999 р. | Поєднання давньоруських форм і сучасного іконопису |
| Собор святого Юра (Львів) | XVIII століття | Світовий шедевр бароко, роботи скульптора Іоанна Пінзеля |
| Михайлівська церква (Переяслав) | XVII століття | Один із найстаріших збережених дерев’яних іконостасів |
| Покровська церква (Сулимівка, Полтавщина) | XVIII століття | Зразок українського квіткового іконостасу |
| Миколаївський собор (Ніжин) | XVIII століття | П’ятиярусний іконостас роботи місцевих майстрів |
Часті запитання (FAQ)
Чим іконостас відрізняється від іконостаса в католицькій церкві?
У католиків суцільного іконостасу зазвичай немає. Замість нього — невисока кам’яна перегородка, через яку видно вівтар. Православний іконостас закриває вівтар повністю, і під час літургії царські врата відкриваються лише в певні моменти.
Чи можна фотографувати іконостас у храмі?
У більшості українських парафій — так, без спалаху. Але в деяких монастирях і давніх храмах фотозйомка обмежена. Краще заздалегідь запитати настоятеля або стежу при вході. Спалах шкодить фарбам, тому навіть де дозволено, ним краще не користуватися.
Хто перший поставив іконостас у храмі?
Єдиної дати немає. Уже в VI столітті в Равенні існували темплони, але сучасний вигляд іконостас набув у XV–XVI століттях. На Русі монументальні іконостаси з’являються з кінця XIV століття, а п’ятиярусні — у XV столітті.
Чи обов’язково іконостас має бути дерев’яним?
Ні. Бувають кам’яні, мармурові, металеві, навіть повністю написані на стіні. Але в українській православній традиції дерево з різьбленням — це найпоширеніший варіант. Дерево легше обробляти, воно тепліше на вигляд і добре тримає температуру.
Скільки коштує замовити новий іконостас для невеликої церкви?
Ціна сильно залежить від розміру, кількості ярусів і майстерні. Орієнтовно: скромний двоярусний іконостас — від 400 тисяч гривень, триярусний з позолоченою різьбою — від 1,2 мільйона, повний чотириярусний — від 2,5 мільйона і вище. Це орієнтовні цифри станом на нинішній період; у конкретній майстерні рахунок може суттєво відрізнятися.
Чи можна в домашній молитві поставити маленький іконостас?
Так, у домашньому «куточку» часто ставлять кілька ікон, розташованих за принципом іконостасу: Христос праворуч, Богородиця ліворуч, далі храмова ікона, святі покровителі сім’ї. Це не повноцінний іконостас, але структура та сама. Повноцінний домашній іконостас — явище рідкісне і вписане переважно в інтер’єри великих приватних будинків.
Чи є сенс реставрувати старий іконостас, якщо простіше зробити новий?
Якщо іконостас має історичну цінність, реставрація завжди виправдана: це частина культурної спадщини, і втрата незворотна. Якщо ж це пізня робота, без особливої художньої цінності, дешевше зробити новий. Рішення варто приймати разом з реставратором і представником органу охорони культурної спадщини.
Як визначити, скільки ярусів в іконостасі переді мною?
Рахуйте ряди ікон від низу до верху. Місцевий — перший, святительський — другий, празниковий — третій, пророцький — четвертий. Якщо над четвертим ярусом ще є ікони, це п’ятий, з розп’яттям або Таємною Вечерєю на завершення. У найбільших соборах буває шість ярусів, але це виняток.
Чому на іконах Христос і Богородиця завжди праворуч і ліворуч від царських врат саме так?
Це усталена візантійська традиція, яка закріпилася ще в XI–XII століттях. Христос завжди праворуч від того, хто стоїть обличчям до вівтару, Богородиця — ліворуч. Це символізує їхнє царське становище і є аналогією до земного суду, де правитель сидить праворуч від входу.
Кілька практичних порад наостанок
Якщо після прочитання у вас залишилося відчуття, що іконостас — це «щось складне і для фахівців», не переживайте. Насправді все простіше, ніж здається на перший погляд. Іконостас влаштований за тим самим принципом, що і будь-яка розповідь: є початок, є розвиток, є кульмінація. Спробуйте на одній службі зосередитись лише на одному ряді — на тому, який вам зараз найближчий. Повірте, через кілька тижнів ви почнете «читати» іконостас так само вільно, як читаєте книгу. А якщо захочете зануритися глибше — почитайте окремо про іконопис і символіку кольорів. Це окрема велика тема, яка чудово доповнює те, про що ми поговорили.





Залишити відповідь